Чорнобильські дзвони

Ось уже 20 років чорнобильські дзвони продовжують бити, нагадувати усім нам про невгамовний біль і тривогу, про той чорний день, чорну сторінку історії України.
Саме 26 квітня ХХ століття сталася найбільша техногенна катастрофа в усьому світі. Чорнобильське лихо не оминуло і селище Степань, що на Сарненщині.
По-різному ми сприймаємо Чорнобильську біду. Але, мабуть, усіх нас об’єднує та насторожує тривога за долю своїх дітей та їх майбутнє.
Пригадаймо те, коли таємне ставало явним, незважаючи на секретні грифи, щодо ядерного викиду та про «скупе» інформування населення через ЗМІ в перші дні аварії на ЧАЕС. Тоді люди, нічого не підозрюючи, разом із дітьми поралися на городах, присадибних ділянках, на полях у спекотний день. А над головами упродовж дня над селищем Степань кружляв військовий літак, беручи радіоактивні проби.
Запам’яталося й те, як у перші дні, місяці та роки у дітей піднімався кров’яний тиск, були досить часто носові кровотечі, нудота, біль у суглобах та хребті, сухість у роті, млявість та сонливість. У багатьох дітей випадало волосся, робилися залисини, а лікарі розводили руками. А скільки дітей на сьогодні зі збільшеною щитовидною залозою, анемією, раковими пухлинами та іншим букетом хвороб.
А ще розвитку хвороб сприяли домашні «міні-реактори» — грубки та печі, де люди палили радіаційними дровами та торфом. Крім того, через бідність північних районів області, де царює безробіття, люди споживають усі лісові дари — чорниці, малину, журавлину, ожину та гриби.
І якщо перші роки держава начебто і приділяла належну увагу до постраждалого населення, то згодом стала забувати. А чорнобильські кошти стали «мозолити» очі і спокушати тих, хто був тоді при владі. Тому саме за рахунок чорнобильських коштів, як повідомлялося в пресі, чиновники різних рангів стали засовувати свою руку в державну кишеню та будувати свої вілли, палаци, хатинки та дачі. А ще робили євроремонти адміністративних забудов та оздоровлювалися на кращих курортах України, витрачали кошти на всілякі витребеньки. Кучмівська влада, щоб не «засвічуватися», ліквідувала Чорнобильський комітет, залишивши людей віч-на-віч зі своїми проблемами.
Ось уже протягом 10 років іде пряме скорочення Чорнобильської програми. А це в свою чергу призупинило будівництво другого житлового будинку для лікарів, яке планувалося в той час у нашому селищі. Ще й досі в північних районах області більшість населених пунктів залишаються без газифікації. До мінімуму скоротилися чорнобильські кошти на придбання безкоштовних рецептів для лікування хворих та інвалідів ЧАЕС.
Скорочуються чисті пасовища для худоби через розподіл земельних «паїв». Іде пряме скорочення громадських пасовищ. А несвоєчасні виплати «гробових» та оздоровчих коштів призводить до знецінення грошей.
І хоч з першого січня цього року Степань входить у 30-кілометрову зону Рівненської АЕС, а мешканці мають 50-відсоткову знижку за користування електоренергією, відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку», який було прийнято 23 лютого поточного року, проте усе залишається поки що на папері.
Біда ще не минула. Вона розвіялась на сотні кілометрів – залягла, причаїлась… Вона, на жаль, і в багатьох із нас… А тому на душі і сумно, і тривожно.
Леонід ШИШКОВ,
інвалід ЧАЕС 1 категорії,
смт. Степань.