Знов розквітла за гратами „Червона калина”

Втретє пишу про „Червону калину”. Цьогорічна дещо різниться від попередніх. По-перше, вона чомусь припізнілась: проходила не в червні, а наприкінці серпня. По-друге, вже з’явився ажіотаж навколо заходу, що відбувається за гратами. Нарешті, підсумки кількамісячної творчої естафети (пройде в усіх 11 виправних українських колоніях і в Липканській, що в Республіці Молдова) підіб’ють у столиці ще не скоро. Чи не вперше під час заходу в урочистій обстановці повнолітнім вручать паспорти. Того суботнього погожого дня в закладі, що над Іквою, зібралися небайдужі люди, які проявляють співучасть у житті неповнолітніх засуджених, розуміють: лише спільними зусиллями їх можна зробити гідними членами суспільства. У відкритті фестивалю взяли участь батьки вихованців і культармійці Дубна та Рівного (з обласного центру завітав художній колектив „Барвінок”). Цьогоріч весь захід проходив під знаком виховання любові до друкованого слова, значення красного письменства у житті суспільства, зокрема його молодих громадян. Що запам’яталось? Насамперед, конкурс читців, коли молитву з „Біблії” проголосив юнак, стоячи на колінах. Були й інші конкурси: пісенний, танцювальний, спортивний, робіт прикладно-ужиткового мистецтва. Важко було визначити переможців. Оті бритоголові хлопці ретельно готувались до концерту. Знайшлись навіть вправні виконавці жіночих ролей на сцені за повістю Івана Нечуя-Левицького „Кайдашева сім’я”. Не могли не сподобатись співаки, котрі виконали жартівливу пісню „Ти ж мене підманула” та особливо щемливу „Мамина сорочка”, що видавила сльозу не в однієї неньки. Бо нелегко бачити за високими мурами рідні кровинки, такі талановиті і такі нещасні. Як завжди, порадували спортсмени. Хлопці старались, піднімаючи гирі, виконуючи акробатичні та гімнастичні вправи. Як на мене, було на що подивитись і на стендах творчих робіт: художні полотна, вироби із дерева, різьба, ліплення. — Того дня було чимало подарунків, — каже контролер-інспектор Іванна Чернякович. — Так, обласне управління Державного Департаменту України з питань виконання покарань розщедрилося на набір обладнання для домашнього кінотеатру, Дубенська міська організація блоку „Наша Україна” зібрала майже 200 томів переважно із творами класиків. Та були подарунки, що не менше важили в очах вихованців. Йдеться насамперед про сам фестиваль. Пригадуються слова Андрія К., колишнього одесита: — Якби такі свята частіше проходили, урізноманітнювалася б сіра буденність: підйом, шикування, перекличка. І хлопці задоволені, що побачили гарних дівчат, дехто зайвий раз із батьками зустрівся. Прикро лишень, що не до всіх вони приїхали. А що вже казати про п’ятьох юнаків, у яких святкова подія закінчилась із терміном ув’язнення! Приміром, Олег К. відразу із матір’ю поїде у Черкаси. В колонії хлопчина здобув професію різьбяра, сподівається вдома знайти роботу. А пані Ольга радіє, що довгі три роки розлуки з єдиним сином нарешті позаду. Олег став серйознішим, змужнів. По-особливому сприймається захід за високими мурами. Не слід забувати, що йдеться про виправну колонію, про „важких” дітей. І колективу установи довелося докласти чимало зусиль, аби все звучало в унісон. На плацу під розлогими березами сиділи рядами 240 вихованців віком 14-20 років. І не завжди можна передбачити, який „фокус” може викинути один із них. Свято святом, але обабіч рядів, біля батьків та жюрі стояли прапорщики та сержанти, не втрачали пильності відповідні служби. А навкруги — грати, колючий дріт, що не може не гнітити. В установі переконані: фестиваль художньої самодіяльності — корисна справа. Пані Іванна каже, що після такого заходу навіть меншає дрібних порушень, а хлопці більше задумуються про завтрашній день. Про їхню домівку їм нагадує і червона калина, посаджена на подвір’ї п’ять років тому, коли дубенчани стали переможцями всеукраїнського заходу. Тут сподіваються, що за підсумком цьогорічної творчої естафети в столиці знову першим назвуть їх колектив. А мені пригадуються напутні слова настоятеля Свято-Георгіївського храму отця Євгенія (Новосада), який частий гість у колонії: — Правуйтесь, хлопці, молітеся Всевишньому. І пам’ятайте, що нашій державі потрібна не лише фізично, але й морально, духовно стійка юнь!

Василь ЯНОШІ,

Дубно.