КОБЗАРЮ ВІД ВАСИЛЬКА

Нині до майбутнього будівництва пам’ятника Тарасові Шевченку у Млинові прикута увага багатьох жителів району, і вони вносять благодійні внески на цю благородну справу. Нещодавно зафіксовано своєрідний рекорд у цьому доброчинстві, його автором став поки що наймолодший учасник акції п’ятикласник із Новоселівки Василь Кутуза, котрий із власних заощаджень перерахував на будівництво пам’ятника Кобзарю 100 гривень.
А все розпочалося із сімейної ради. Глава сім’ї, він же керівник фермерського господарства «Золота нива» і депутат районної ради Володимир Кутуза, виніс на обговорення родини питання про перерахунок коштів на будівництво пам’ятника Великому Українцю. Старший Кутуза на це спрямував 300 гривень. Наймолодший учасник ради десятирічний Василько висловив бажання і собі взяти участь у цій патріотичній справі, тож погодився перерахувати 100 гривень. Ці кошти він заощаджував упродовж тривалого часу: частку з них наколядував, крім того, дві бабусі поповнили «рахунок», а решта залишилася із дня народження.
Варто додати, що у Кутузів кожен член сім’ї має свої гроші. Наймолодший Василько тримає їх у «банку» — у татка «на депозитному рахунку», котрий щомісячно виплачує 16 відсотків. При цьому, як колишній педагог, пан Володимир здійснює цю бухгалтерську операцію лише за умови, якщо Василько сам вирахує, на яку суму поповнився його банківський рахунок. Стимули, як бачимо, конкретні, але реальні і, головне, виховні. І син цілком покладається на татову порядність, бо у разі потреби той завжди виділяє йому гроші. Причому жодного разу не порушив «банківських зобов’язань» і батьківських обіцянок. Скажімо, цього року у разі закінчення школи з похвальною грамотою пообіцяв повезти на сільськогосподарську виставку «Агро-2006». Як кажуть, сторони виконали джентльменські зобов’язання й обидва Кутузи побували на виставці.
Завдяки таким домовленостям Василько побував у багатьох куточках України. Карпати, Крим, Київ — не єдині місця, де хлопчина вивчав ріднокрай не за підручниками. До речі, під час перебування на виставці «Агро-2006» у столиці України Василько придбав ілюстрованого «Кобзаря» і постійно перечитує твори поета. А ще вивчає його біографію. Мабуть, не задля того, щоб стати дослідником-шевченкознавцем, а для душі.
Щодо благодійних 100 гривень Василько сказав:
— Хай буде пам’ятник Шевченку, бо Тарас — це честь і гордість України.
Нині Василько Кутуза відпочиває у бабусі на Івано-Франківщині. Набирається сил, щоб виконати нові домовленості з татком: на кону поїздка в Ганновер у Німеччину...
Віталій ТАРАСЮК,
Млинів.