Чи є межа безпідставним звинуваченням або хто підтримує передплатні видання?

З наближенням передплатної кампанії знову активізується діяльність голови Національної спілки журналістів України пана І.Лубченка. З року в рік на сторінках різних видань він, забуваючи про Кодекс професійної етики українського журналіста, веде полеміку з керівництвом Укрпошти.
Залишаємо на совісті п. Лубченка та редакторів окремих газет зневажливе ставлення до керівництва Українського державного підприємства поштового зв’язку, адже вислови «брехуни», «байки», «нездарний менеджмент», які вони вживають, не роблять честі авторам листа, оприлюдненого в загальноукраїнських і регіональних газетах.
Керівництво підприємства і під час особистих зустрічей з паном Лубченком, і на з’їздах Національної спілки журналістів України неодноразово надавало ґрунтовні роз’яснення з усіх питань, що стосуються діяльності Українського державного підприємства поштового зв’язку «Укрпошта», зокрема й у сфері передплати та розповсюдження друкованих періодичних видань, тарифної політики. На жаль, нас так і не зрозуміли. Ніби відбувається «діалог глухого з німим». Це мабуть, тому що ніхто не бажає або не вважає за потрібне почути Укрпошту.
Більш того, створена в минулому році на постійній основі робоча група у складі представників Мінстранса, профспілки працівників зв’язку, п. Лубченка та головних редакторів окремих газет після пропозиції Мінстрансу щодо розгляду питання рентабельності діяльності Укрпошти та цих видавництв, взагалі, за ініціативою п. Лубченка, припинила свою діяльність.
Зауважимо, що упродовж 2002-2007 років Укрпошта надавала послуги з розповсюдження вітчизняних періодичних друкованих видань за передплатою за тарифами, у два рази меншими від собівартості надання цих послуг, що підтверджено відповідними контролюючими органами. І про це добре знають опоненти поштовиків, хоча й не дуже хочеться вживати саме це слово, краще - партнери.
За ці шість років Укрпоштою неодноразово вживалися спроби з підвищення тарифів, які б мали покривати витрати, пов'язані з їх наданням. Але кожного разу на вимогу Національної спілки журналістів України ці спроби закінчувалися прийняттям окремих доручень та відповідних рішень, щодо збереження рівня тарифів 2002 року.
Нарешті, у 2007 році тарифи почали підвищуватися поетапно, щорічно на 60%, 27%, 28%, але рівня собівартості надання послуг так і не досягли.
Існує думка, що чим дешевша газета або журнал, тим більше людей їх передплатять. Дійсно, кількість передплачених видань залежить від тарифів, але не тільки від них...
Слід зазначити, передплатна вартість друкованого періодичного видання формується з двох складових – це видавнича вартість (ціна газети установлена редакцією) та вартість послуг зв’язку. На відміну від незмінних протягом шести років тарифів на послуги зв’язку, видавнича вартість значно збільшувалась. А ця складова на 70-80% формує загальну (передплатну вартість).
Так, видавнича вартість видань окремих видань зросла більше, ніж у тричі. Як приклад, видавнича вартість на газету “Подільскі вісті” (м. Хмельницький, інд. 61076) у 2003 році становила 1,73 грн, а у 2009 році – 6,21 грн, тобто відбулося збільшення в 3,6 рази. При цьому вартість послуг зв’язку з 0,74 грн зросла до 1,79 грн відповідно, тобто у 2,4 рази.
Отже, видавнича вартість не регулюється та не відслідковується відповідними державними установами, що дає право видавцям (редакціям) розраховувати її виходячи з власних комерційних інтересів.
Окрім державного регулюванням тарифів на передплату, Законом України „Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів”, встановлено, що тариф не може бути більшим за 40 відсотків собівартості виготовлення одного примірника видання.
Тобто, за рахунок дії положень цього Закону відбувається прихована фінансова підтримка вітчизняних періодичних друкованих видань, що вже давно не є державними.
За оперативними даними 2009 року збитки підприємства від розповсюдження періодики за передплатою, з урахуванням видатків з держбюджету щодо компенсації пільгового надання послуг з розповсюдження періодики, становитимуть 91,7 млн грн.
Суми недоотриманих доходів від пільгового надання послуг зв’язку згідно зі статтею 9 збільшуються з року в рік, тоді як суми компенсації з пільгового надання послуг зв’язку зазнають зворотної динаміки. Так, у 2009 році на ці цілі передбачено лише 7,1 млн грн, або 15,7% від потреби.
Як зазначила колегія Рахункової палати України, невідшкодовані в повному обсязі з державного бюджету витрати з пільгового розповсюдження періодичних видань, призводять до збитку державного підприємства зв’язку. В умовах обмеженого бюджетного фінансування, фактично за рахунок коштів державного підприємства зв’язку відбувається підтримка видавців, які є господарюючими суб’єктами й займаються комерційною діяльністю.
Очевидним є й те, що видання, які потребують державної фінансової підтримки із державного бюджету мають отримувати її адресно.
Переконані, що діюча фінансова підтримка суперечить розвитку ринкових відносин, створенню здорового конкурентного середовища в суспільстві та обов’язково буде відмінена, але це справа часу.
Щодо підсумків передплатної кампанії, то Укрпошта ніколи не займалася «окозамилюванням». Передплачені тиражі станом на 01 січня кожного року дійсно зростають. Той факт, що на початку цього, 2009 року, закрилося 155 видань, говорить лише про те, що споживачу потрібен якісний, цікавий продукт, за який в умовах світової фінансової та економічної кризи не варто було і віддавати гроші. Ми рекомендуємо редакторам цих газет, перш, ніж у всіх бідах звинувачувати Укрпошту, працювати під гаслом «Почни з себе».
Наболіла проблема – скриньки у житлових будинках! Хто, окрім працівників Укрпошти знає, що це проблема власників будинків, і саме вони мають дбати про них: ремонтувати та встановлювати. Нині стан абонгосподарства в Україні жахливий 80 % скриньок потребують ремонту та заміни. Вважаємо, що саме про це мають писати журналісти. Хто ж передплатить газету, якщо її нікуди доставити?
Щодо доставки періодики, то Укрпоштою щорічно перевозиться близько 40 тис. тон періодики при пробігу автотранспорту понад 100 млн км за рік.
Аби пришвидшити доставку, Укрпошта працює над переглядом та удосконаленню технологічного процесу розповсюдження періодичних видань. Організація в містах Київ, Дніпропетровськ, Львів, сортувальних центрів, як це передбачено Концепцією та Державною цільовою економічною програмою розвитку поштового зв’язку на 2009-2013 роки, дозволить підвищити якість надання послуги з розповсюдження періодичних друкованих видань шляхом скорочення термінів обробки періодики та термінів доставки періодики до споживача в цілому.
Сьогодні рух поштових маршрутів Укрпошти «прив’язується» до графіків виходу з друку загальнодержавних видань та максимально відповідає завданню щодо доставки газет в день їх виходу. Але чи можливо перевезти 10 тон періодичних видань з Києва до Луганська, якщо великовантажні автомобілі відправляти з Києва о 1 годині ночі при відстані між містами майже 900 км та доставити у той же день? Вочевидь ні!
Укрпошта неодноразово пропонувала видавцям тиражних газет відкрити пункти децентралізованого друку в обласних центрах (Львів, Дніпропетровськ, Одеса, Донецьк, Сімферополь). Особливо це актуально для таких газет, як «Голос України», «Урядовий кур’єр», «Сільські вісті», «Товариш», «Комуніст».
У разі відкриття цих пунктів Укрпошта готова змінити існуючі графіки та маршрути руху автомобільного транспорту і забезпечити доставку періодичних друкованих видань в день виходу з друку до всіх центрів поштового зв’язку України. Але нічого видавці міняти не хочуть, «занафталінені» вислови п. Лубченка щодо включення, виключення друкованої машини є не чим іншим, як спробою перекладання відповідальності та постійним звинуваченням Укрпошти у знищенні щоденних видань.
Щодо міжнародного досвіду, то приклад Франції в частині мораторію на підвищення тарифів є досить невдалим. Пошта Франції є унікальною державною службою в Європі. Щорічно держава надає поштовикам допомогу в розмірі 242 млн євро.
Також у більшості країн світу (Данія, Словенія, Швеція, Італія тощо) оформлення передплати на періодичні друковані видання (часописи) здійснюється клієнтом безпосередньо через видавництво, без залучення поштових операторів.
При цьому доставка періодики здійснюється поштовими підприємствами на адресу споживачів, як звичайна поштова кореспонденція.
До того ж, у країнах далекого зарубіжжя немає загальноприйнятих стандартів щодо строків доставки періодики до споживача. Доставка періодики здійснюється разом з поштовими відправленнями в той же день або наступний, і завершується протягом трьох робочих днів залежно від відстані та особливостей кожної окремої країни.
І наостанок, шановні керівники ЗМІ не повинні забувати, про тих, хто сприяє збільшенню тиражів видань, їх популярності серед населення - поштовиків.
Вважаємо, що статті та листи з безпідставними звинуваченнями, які останнім часом з’являються на сторінках ЗМІ, не сприяють конструктивному діалогу, діловому партнерству.
Укрпошта завжди відкрита до спілкування й сприймає конструктивну критику. Ми за ввічливість, толерантність та побудову саме взаємовигідних стосунків!
Таїсія Замкова,
генеральний директор
УДППЗ "Укрпошта"