Історія створення та творча біографія народного оркестру народних інструментів районного центру дозвілля (тоді будинку культури) наповнена творчим сходженням від місцевих – сільських, районних, обласних, республіканських – до всесоюзних (московських) вершин. Ініціатором його створення став наш земляк – композитор, лауреат мистецької премії ім. Жуковського, заслужений працівник культури України Анатолій Андрухов.
Пан Анатолій зібрав, навчив нотної грамоти, гри на музичних інструментах аматорів від дітей до людей похилого віку. Непросто було відібрати з усіх охочих саме тих, хто роками, десятиліттями віддавався б улюбленій справі. А як непросто було підібрати музичні інструменти, знайти кошти, щоб їх придбати. Це поїздки в Київ, Москву, Тулу, Ленінград. Не перерахувати всіх міст, звідки ці інструменти потрапляли у Млинів, і не завжди ці поїздки оплачувались, а саме відрядне посвідчення лише було реабілітацією за відсутність на роботі. Ох, як непросто все це було. Адже домовитися підібрати інструменти – це одне, а доставляти їх за тисячі кілометрів і не один раз, і не один рік – інше. Знаю, бо доводилося з паном Анатолієм їздити в Ленінград, Київ, ”вибивати” духовий оркестр, для технікуму, де я працював культпрацівником. А репертуар, а костюми! Лише фанатик може досягти мети. Таким був і залишається Анатолій Андрухов.
Участь у конкурсах, перемога на них... Запрошення на концерти в Рівне, Львів, Київ. Було кілька запрошень на закордонні гастролі (куди через якісь біографічні неточності одного з оркестрантів не дозволяли поїздки всьому творчому колективу). Було всього. І все ж, звучання оркестру, його виконавська майстерність, популярність і, безумовно, Божа іскра пана Анатолія долинули й до Москви, куди в 1974 році було запрошено оркестр для мистецького звіту на всесвітньо відомій Виставці досягнень народного господарства. Це не тільки визнання творчих досягнень, високої виконавської майстерності, а й велика відповідальність, адже оркестр представляв не тільки Млинів, Рівненщину, а й Україну в Москві – колишній столиці СРСР. Цій поїздці передувала натхненна робота над репертуаром та репетиції, репетиції…
Висококваліфіковані фахівці з Києва, Рівного не раз переглядали програму, оцінювали виконавську майстерність. Врешті-решт було дано ”добро” на поїздку. Піднесення, яке панувало в колективі, важко передати словами, це потрібно відчути, пережити. Тоді навіть жартували, що нам ”пофортунило”, бо Москва і Млинів розпочинаються з однієї літери ”М”.
Нарешті Москва, ВДНГ. Виступи на головній сцені виставки, в її павільйонах і, як результат, запрошення на додаткові концерти, запис на Всесоюзному радіо.
Всі виступи оркестру, дуету Світлани Заріцької та Василя Літвінчука, сопілкаря Валерія Іващука, вокального квартету у складі Володимира Євтуха, Василя Літвінчука, Анастаса Власюка, Миколи Муляра проходили з неабияким успіхом. А Леоніда Редька запросив народний артист СРСР, керівник оркестру Всесоюзного радіо і телебачення Юрій Силантьєв зіграти в його знаменитому оркестрі. Після заключного концерту музикантів, співаків було відзначено пам’ятними знаками та медалями.
Про неабиякий успіх млинівчан писали столичні газети, репортажі транслювало Всесоюзне радіо. Ми були горді, що репрезентували на відомих столичних сценах мистецькі і духовні надбання з нашого маленького Млинова…
Микола Муляр,
Млинів.
