найкращі ліки — дрин

В останні роки в охороні здоров’я Млинівського району, зокрема, роблять ставку на реорганізацію закладів первинної санітарно-медичної допомоги на засадах сімейної медицини. За словами головного лікаря центральної районної лікарні Ярослава Данильчука, у районі вже підготовлено 25 помічників сімейного лікаря, відповідну перепідготовку пройшли 12 лікарів-терапевтів, 3 лікарі-педіатри. Ще кілька лікарів перебувають на курсах, а після інтернатури троє молодих фахівців з головою поринули у практику сімейної медицини. Не секрет, що така практика насамперед зорієнтована на те, аби наблизити медичну допомогу до пацієнта незалежно від того, проживає він у місті чи селі. Сучасні освітні технології дають змогу підготувати таких спеціалістів. Втім, і світовий досвід у сімейній медицині став невичерпним джерелом для запозичених ефективних новітніх напрацювань. Зрештою, і сучасна медицина має змогу перейняти чимало лікувально-оздоровчих набутків із вітчизняних джерел. . .
За панської Польщі у Панталії, що неподалік Дубна, жив і працював лікар-універсал Балєй. Як на мене, то варто здійснити журналістську розвідку у життєпис цієї самобутньої людини, котра залишила незгладимий слід в історії лікувальної справи у нашому краї. І дослідників його біографії має зацікавити передусім неперевершена фахова майстерність, про яку ходять легенди. Ймовірно, у цього дивотворця були власні лікувальні родзинки, про які він у свій час не поширювався, але які б могли мати неабияке практичне значення у лікуванні сучасників.
За словами дубенчанина Олександра Дмитрука, котрий 40 літ працював у Дубенській друкарні, лікар Балєй був за походженням начебто з Галичини. Це припущення базується на тому, що його лексикон був пересипаний галицизями. Як потрапив і осів у Панталії цей лікар — невідомо. Зі спогадів жителів краю відомо, що він був досить огрядний і неодружений.
Може, якраз і подвижницькою діяльністю прирік себе на вічне холостякування, хоча зі своїми матеріальними статками міг забезпечити сите і безбідне життя не тільки дружині і дітям, але й потенційним численним родичам.
Зрозуміло, що у тридцяті роки минулого століття автомобіль був вдивовижу, тож Балєй переміщався округою гонорово - бричкою. Ця транспортна одиниця закарбувалася у пам’яті сучасників Балєя, бо саме бричкою добирався в екстрених випадках до хворих, хоча пацієнтів переважно доставляли до нього у Панталію.
Пана Балєя пригадують як лікаря-віртуоза, котрий зцілював від будь-якої хвороби. Той «доктор» лікував серце, нерви, оперував, а слава про його фахову майстерність лунала далеко за межами Дубенського повіту, тож з усіх усюд за тридев’ять земель хворі шукали у нього порятунку. І більшості з них лікар Балєй допомагав. За словами Олександра Дмитрука, у М’ятині проживає 95-річний Феодосій Корнієнко, котрий літ із сімдесят тому звертався до панталіївського зцілителя з проханням пролікувати опіки на обличчі. Після застосування якоїсь мазі, запропонованої Балєєм, опіки, як корова язиком злизала.
Щоправда, лікар особливою делікатністю і дипломатичністю не відзначався. Міг нагрубити пацієнту, відмовити хворому у прийомі. Мабуть, колись заняття з лікарської етики «просачкував». Хоча йому не відмовиш у знанні психології. Кажуть, що до нього якийсь дядько привіз жінку, у якої начебто «цвів» букет хвороб. Пан Балєй оглянув її, а тоді дав чоловікові пораду:
— Їй ліки не потрібні, а частіше бери до неї дрина!
Побутує бувальщина, як «доктор» лікував ще одну жінку. Оглянув пацієнтку і виніс вердикт:
— Ви, пані, хвора, тож вам потрібно дотримуватися дієти: вживати фрукти, масло, сметану, білий хліб.
Жінка вислухала апетитне меню, а коли вийшла на вулицю, то все вивітрилося з голови. Довелося повертатися знову:
— Нагадайте, пане дохторе, що ви мені радили їсти?
Лікар Балєй повторив забудькуватій пацієнтці, що їй вживати для поліпшення стану здоров’я.
— То кажете пити сметану і ще що? — знову перепитує неуважна жіночка. Пан Балєй не витримав випробування забудькуватістю і голосно порадив:
— Їжте камінь, пийте смолу і не морочте мені голови! Наступний!
Дійшли і відомості про статки цього земського лікаря. У нього було бажання викласти підлогу своєму кабінеті зі... злотих, однак цю мрію втілити у життя не вдалося. А ось про те, що Балєй купив літак — не вигадка і не легенда. Що це був за «аероплан» — стверджувати важко. Відомо лише, що в «яроплана» впрягали коней і витягували його на Шибину гору. Після приземлення з гори візники повторювали маневр. За кожен «рейс» на Шибину гору Балєй виплачував по 3 злотих. Очевидно, що цей фахівець мав змогу не відмовляти собі у деяких забаганках...
Звісно, нашим лікарям не до балєєвських витребеньок. У спадок від свого колеги ніхто з них не взяв грубощів, нетерпимості. А ось пізнати і перейняти деякі фахові надбання було б варто. Ну, а про балєєвські статки нинішнім послідовникам Гіппократа доводиться поки що лише мріяти.
Віталій ТАРАСЮК,
Млинів.