Мрії збуваються!
Про службу нашого земляка Анатолія Усика розповів заступник командира з гуманітарних питань однієї із військових частин Рівного Юрій Дідківський.
Анатолій був одним із перших миротворців, які ступили на іракську землю. Народився він у 1969 році на Рівненщині, у родині робітників.Ще з юнацьких років у нього з’явилася мрія – випробувати себе у гарячій точці в ролі миротворця. 7 серпня 2003 року у чоловіка з’явилася така можливість.
В Аль-Куті старший сержант Усик проходив службу на посаді водія-електрика БТР- 60 ПБ. Як зізнався миротворець: “Спочатку було фізично важко. Спека, колосальні навантаження, фізична і психологічна втома (навколо стрілянина), фугаси, немає впевненості у тому, чи побачиш захід сонця або його схід”.
Траплялися випадки, коли водії відмовлялися сідати в БТР, що за наказом начальника повинен був виконувати завдання за межами території бази. Деякі з них просто не могли перебороти у собі страх перед вірогідністю загибелі. Інша думка щодо цього у пана Анатолія. За його словами: “Ми солдати-миротворці, військові люди, які повинні ціною власного життя виконувати поставлені завдання”.
Згадував Анатолій Усик і те, як американці насміхалися над українцями, які ходили до їдальні карбуючи крок, шикувалися у підрозділи, коли сонце було в зеніті.
Місія українців в Іраку
Як розповів Анатолій, українські солдати в Іраку надзвичайно потрібні. За рік і два місяці перебування в гарячій точці, він переконався: школа, мости, мерія та інші об’єкти території, що були під охороною солдатів, потребували контролю.
Із нашими військовослужбовцями місцеві жителі постійно перебували у контакті і тісно співпрацювали у різних напрямках повсякденної діяльності. Іракці не люблять американців, вони вважають їх окупантами, а українців, поляків та інших національностей миротворців – вважають друзями, які прийшли на їхню землю з миром.
– До Іраку поїхав би ще, правда через півроку, бо хочеться побути трохи вдома.
Варто зазначити, що Анатолія Усика польські миротворці нагородили медаллю за участь у спільній миротворчій діяльності в Іраку, а прем’єр-міністр України – наручним годинником від кабінету Міністрів України.
Спілкувалася Аліна ФЕДОРОВИЧ,
Рівне.