Совість скруту не здолає за крок до смерті

Щоправда, у 1954 році дівчина із комсомольським запалом поїхала у безкраї казахські степи освоювати цілину. Лише півроку працювала там за спеціальністю, а тоді... І через п’ять з половиною десятиліть Ніна не може без сліз згадувати те, що з нею сталося: захворіла на бруцельоз. Хто знає, що це за недуга, той зрозуміє. А хто не розуміється на цьому, то зазначу: двадцятирічна медсестра опинилася за крок до смерті і вже відчула її подих. Лише сироватка, привезена казахськими медиками із Петропавловська, врятувала її життя.
Згодом медсестру привезли у Млинів. Звісно, рідна сторона зустріла без мелодії духових оркестрів, під які молодь із Рівного відправляли на цілину. Але на батьківщині усе лікує. Про велич душі колег колишня медсестра, нині інвалід І групи профзахворювання, теж згадує під акомпанемент власного сльозопаду: поки вона не могла ходити, подруги виконували її службові обов’язки. А ще безмежно вдячна лікарям Олександру Моісеєнку, Євгену Дейнеці, Лідії Вишневській, Тетяні Пузанковій та іншим, котрі у п’ятдесятих роках не тільки передали їй чимало фахових знань і вмінь, але й вселили надзвичайну людяність і еталонну порядність.

ЗАРУЧНИЦЯ ВЛАСНОЇ ДОВІРИ

Наслідки набутої професійної недуги, звісно, на старості далися взнаки, ускладнили життя. До того ж, болючих ран душі і серцю завдала втрата сина та інші родинні біди. Допомагає мамі донька, яка нині перебуває на заробітках за кордоном. А ще у пані Ніни останніми роками винаймали квартиру люди, які їй пособляли в городі, допомагали долати побутові незручності. Причому, ніколи з ними не виникали непорозуміння. Та, як кажуть, до пори до часу.
Цих квартирантів порекомендувала знайома. Начебто порозумілися, бо пані Ніна дала їм часову перспективу: мовляв, винаймайте помешкання у літній кухні на тривалий час, бо їй потрібні стабільність і надійна підтримка. Спочатку новосели начебто взялися переобладнувати водопровід і газове опалення. Що вони там робили — хазяйка не бачила, бо не могла вільно пересуватися без сторонньої допомоги. Втім, нині жалкує, бо квартиранти незабаром кудись зникли, їх рідні запевняли, що вони в Польщі на заробітках. Але ж Ніні Іванівні потрібна була їхня допомога вночі і вдень тут, а не за Бугом. Одне слово, непорозуміння загострювалося, а невдовзі квартиранти вибралися із найнятого помешкання. Не хотілося б у публікації згадувати усі гострі кути отого протистояння, бо питання дуже делікатне. Не дочекавшись допомоги від квартиронаймачів, пані Ніна змушена була звернутися за допомогою до заступника голови райдержадміністрації Світлани Гасяк, тож город садили працівники терцентру із обслуговування одиноких непрацездатних та літніх людей. Втім, довелося їй апелювати і до правоохоронців...
А мораль від почутого з уст 76-річного ветерана праці Ніни Вільної стосується не тільки її. Пам’ятаймо, що на людську порядність і довірливість завжди готове накинути зашморг чиєсь нахабство. Якщо ж у цей аморальний тандем підпрягаються ще й хитрість і корисливий розрахунок, то визволити голову із того зашморгу ой, як непросто. Оголена совість цього спрута не здолає...

Віталій ТАРСЮК,
Млинів.