ЗМІ на шляху до виборів

– Свободи слова в Україні немає, не було і ще не скоро буде, – заявив на нещодавній конференції, яка присвячувалася розгляду проблем законодавчого унормування участі засобів масової інформації у виборчому процесі, перший заступник голови Комітету Верховної Ради з питань свободи слова та інформації Сергій Правденко.
Адже, на думку пана Правденка, сьогодні українськими ЗМІ керують або влада, або ж бізнес. Жодне друковане видання, жоден телеканал не належить трудовому колективу, а “хазяїнам і хазяйчикам”. Ситуація зміниться лише тоді, коли в кишенях переважної більшості нашого населення буде достатньо коштів і, відповідно, ми досягнемо європейського рівня життя.
Але тим не менше сучасне життя без ЗМІ – підвладних комусь чи незалежних – уявити важко. Населення потребує інформації, і газети, телебачення, радіомовлення, виконуючи свою пряму функцію, її дають. Під яким кутом зору – це уже справа, передусім, редакційної політики. І особливо роль мас-медіа зростає в період важливих політичних подій, таких як, скажімо, парламентські вибори, до яких ми йдемо. Але щоб упорядкувати діяльність ЗМІ у ході передвиборчої кампанії, наш законотворець, приймаючи “Закон про вибори”, обмежив досить таки вузькими рамками можливості і права журналістів. Пан Правденко знаходить виправдання цьому, мовляв, на останніх президентських виборах та парламентських у 2002 році ЗМІ таке!.. виробляли, що самі змусили політиків сказати: навіщо нам ті ваші коментарі. За словами Сергія Правденка, у своїй більшості вони були непрофесійними і з перекручуванням фактів.
Та все ж таки не давати журналістам можливості коментувати події – це занадто недемократично, тому у Верховній Раді прийшли до рішення про необхідність змін до “Закону про вибори”. Результат усьому – у понеділок, 14 листопада, на погоджувальній раді голови фракцій вирішили послабити віжки щодо ЗМІ і в четвер, 17 листопада, на сесії Верховної Ради журналістам мають повернути право давати коментарі та оцінки подіям під час виборчих перегонів. Чітко буде визначене поняття політичної агітації і політичної реклами. За зміст інформації, якщо вона є оплаченою політичною рекламою, редакція відповідальності не нестиме, не відповідатимуть мас-медіа і за заяви політиків у прямому ефірі. У той же час сторона, яка вважатиме, що про неї подали неправдиву інформацію, має право на відповідь у цьому ж виданні. Також відтепер позбавляти друковане видання, теле- чи радіокомпанію ліцензії зможе лише суд, а не ЦВК чи Нацрада, як це було на попередніх виборах.
Для того, щоб не завантажувати населення-споживачів інформації надлишком політичної реклами, народні обранці дозволили на телебаченні та в радіоефірі на рекламу виділяти не більше 20 відсотків від однієї години ефірного часу. І також – не більше 20 відсотків площі друкованого видання чи додатків до нього.

Марина ДАНИЛЮК,
Київ.