Рівне:

Створення та просування сайтів

ВОНА МЕНЕ ПРИВОРОЖИЛА

Таке життя 09-фев, 2006, 11:039 prov 1 907
Ці слова сказав цілком серйозний молодий симпатичний чоловік, до того ж вчитель за спеціальністю, тому й викликали закономірний подив. Проте дослухавши до кінця розповідь, у мене виникла думка: а може справді він має рацію?
Віктор здобував освіту вчителя фізики та математики у Рівнен-ському педінституті. В студентському гурто-житку познайомився із симпатичною дівчиною Оленою, зустрічався з нею майже чотири роки, після закінчення навчання молоді люди вирішили одружитися. Все було нормально, доки не виникло одне “але” у вигляді нової Олениної сусідки по кімнаті. Наталя перевелася до Рівнен-ського педінституту із столичного ВНЗу. Чому її доля занесла до нашого міста, для Віктора залишається таємницею і донині, адже родом вона була аж із Буковини.
Якось після студе-нтської вечірки Віктор проводжав обох дівчат до гуртожитку, попроща-вшись з ними біля дверей, вирушив у район гідро-парку, де проживав на квартирі. Йдучи темними вулицями міста, Віктор відчув чиюсь невидиму присутність. Йому стало моторошно і він, канди-дат у майстри спорту з бігу, з усіх сил рвонув додому. Відстань подо-лав за лічені хвилини і застиг від подиву, побачивши біля хвіртки постать Наталі. Прийня-вши її за примару, Віктор потер очі, проте Наталя не зникала. “Як вона могла тут опинитися, не знаючи ні міста, ні моєї адреси?” – здивовано подумав Віктор. Проте запросив неждану гостю до свого помешкання. Та принесла із собою пляшку домашнього вина і коробку дефіцитних цукерок. Після першого келиху вина Віктор відчув, що саме цю жінку чекав усе своє життя. Ніч, проведена разом, була чимось не-земним. Забувши про Олену, Віктор зранку за-пропонував Наталі одру-житися. В той же день вони подали заяву до ЗАГСу, а через місяць стали чоловіком і дружиною. Засліплений почуттям, Віктор був зачарований цією жінкою, лише одна вона була змістом його життя. Це було якесь аж хворобливе почуття. Лише через місяць після одруження Віктор дізнався, що у Наталі є п»ятирічний син від першого шлюбу. Його дещо зди-вувало, що дружина не вва-жала за потрібне розпо-вісти про це до весілля. Але він був настільки закоханий, що пробачив їй це. Невдовзі вони поїхали на Буковину знайомитися з батьками Наталі. Коли молодята йшли сільськими вулицями, Віктору здалося дивним те, що люди мовчки і недоброзичливо дивилися їм вслід. Вони нас бояться, — сказала Наталя, — бо вважають, що моя мама відьма, — і дивно розсмія-лася. Вікторова теща виявилася простою сільсь-кою жінкою зовсім без відьомських замашок, жила вона удвох із онуком. Свого батька Наталя взагалі не пам»ятала, той наклав на себе руки, коли їй було всього три роки. Ввечері Віктор пішов по воду і зустрів біля криниці дивну бабцю, яка запитала, до кого він приїхав. Почувши ім»я Вікторової тещі, вона сказала:” Синку, втікай від них подалі. Як тільки дитині виповнюється три роки, всі чоловіки, з якими вони знаються, накладають на себе руки. І дід, і батько, і чоловік Наталі пові-сились.” Спересердя Ві-ктор плюнув на землю і послав дивакувату бабцю чимдалі.
В Наталі була квартира в Чернівцях, молодята там поселились і вчителювали в одній із місцевих шкіл. Спочатку забрали до себе із села Павлика, а з часом у них народилася двійня: Сашко і Оленка. Віктор був найщасливішою людиною на землі, у них була ідеальна сім»я. Проте все частіше до Віктора в снах з»являлася Олена і все більше дратувала Наталя.
Коли дітям виповнилося три роки, Віктор з Наталею вирішили відзна-чити подію, запросивши на святкування інститутських друзів. Вперше за своє життя Віктор відчув, як болить серце: одноку-рсник розповів, що в Рівному Олена сама виховує симпатичну дівчи-нку, якій місяць тому виповнилося три роки... Вперше Віктор плакав від безвиході: русяві голівки сина і доньки ніжно терлися об татову щоку і покинути їх не вистачало сили. А десь у Рівному жили такі дорогі серцю жінка і дівчинка, від яких він колись так просто відрікся. Кохання ж до Наталі як різко з»явилося, так і зникло. До дружини залишилася лише нена-висть. Двоє чужих людей існували під одним дахом. Інколи на Віктора находить така невимовна туга, що хочеться раз і назавжди звести рахунки із нена-висним життям. Єдине, що втримує його від фата-льного кроку – це те, що всі чоловіки, які зналися із родиною Наталі, були самогубцями.
Вікторія ЛЕВЧУК,
Рівне.
Схожі новини
Створення та просування сайтів
Сайт безкоштовних оголошень Пакети з логотипом

Соц. мережі
Вгору