КОМУ Б’ЄТЬСЯ БУРШТИНОВЕ СЕРЦЕ

Зазвичай перед закінченням школи молодь опиняється на роздоріжжі – ким стати у житті. Який шлях обрати: той, який милий серцю, але малоперспективний, чи той, який забезпечить життя без фінансових турбот, проте не приноситиме душевного задоволення? Ольгу Баранову така дилема оминула. Від перших своїх свідомих днів вона твердо знала, чим займатиметься, коли стане дорослою. І жодного разу це рішення не піддалося сумніву.
Уродженка далекого російського Поволжя Ольга Баранова виростала у творчій родині. Майже всі родичі по маминій лінії були справжніми майстрами кришталевої справи, вони стояли біля витоків цього ремесла. Всотуючи у себе любов до прекрасного, Ольга без найменших коливань вступила в Московське художнє училище імені Васнецова, де опанувала професію різьбяра по дереву та каменю. Але всю силу свого таланту жінці довелося реалізовувати не на батьківщині, а тут, на Рівненщині, куди її привели життя та кохання.
Найбільших успіхів пані Ольга досягла у мистецтві різьби по дереву. Це, як зізналася жінка, її і любов, і біль, і щастя. У цій галузі вона пропрацювала більше двадцяти років – спочатку на меблевій фабриці, а потім величезний відрізок життя у художньому комбінаті, допоки він, як і майже все у часи розпаду Радянського Союзу, не перестав діяти. Чого тільки не довелося робити пані Ользі, чого вона тільки не оформляла! Чи не всі дитячі садки Рівного прикрашені різьбою Ольги Баранової, знає талант майстрині й обласний будинок дитини. А який рівнянин не був у парку імені Тараса Шевченка? Хто не бачив отих знаменитих, уже напіврозвалених скульптур диво-баб, які прикрашають дитячий майданчик? Це теж справа рук пані Ольги.
– Нещодавно довелося побувати у нашій міській лікарні (уже давно не відвідувала цей заклад). Заходжу, а реєстратуру ще й досі прикрашає моя різьблена перегородка. Здається, це було так давно, ніби сто років відтоді минуло, а вона ще й досі слугує людям, – сентиментальні спогади навертають на очі майстрині сльозу.
За довгі роки Ольга Баранова досконало оволоділа різьбою по дереву. З-під її рук вийшли прекрасні картини, якими милувалися далеко поза межами України. Так, її роботи двічі були представлені на виставках у Німеччині, у Польщі, були учасниками безлічі всеукраїнських експозицій. А в Рівному уже відбулося шість персональних виставок майстрині. У моменти ж, коли у родині наставала фінансова скрута, окремі одиниці свого дітища пані Ольга возила до Києва на Андріївський узвіз, де ті поволі знаходили нових власників. Та найбільш дорожчими серцю роботами, тими, які пов’язані з окремими подіями свого життя чи певними душевними переживаннями, майстриня прикрасила власне помешкання. Вона ніколи нікому і ні за які гроші не продасть їх, адже вони – її минуле, яке органічно доповнює сучасне та дає наснаги іти далі.
Не втратила актуальності для пані Ольги й інша частина запису в її дипломі – різьба по каменю. Після розпаду художнього комбінату жінка вирішила спробувати себе у бурштиновій справі. Коли вона прийшла працювати на підприємство, воно тільки починало розвиватися. Виготовлялася там переважно лише ювелірна та сувенірна продукція. Минуло кілька років, і з’явилася нова галузь – виробництво бурштинових картин. Спочатку це були вироби з бурштинових пластин, основна технологія виготовлення яких полягає у поєднанні кольорових гам каменю. За такою технологією з-під рук Ольги Баранової, окрім іншого, вийшли портрети багатьох відомих людей, зокрема нинішнього президента України Віктора Ющенка, а також його попередника Леоніда Кучми, лівійського полковника Муамара Кадафі, Саддама Хусейна, Че Ге Вари, серед рівненських мужів – портрет екс-голови облдержадміністрації Миколи Сороки, а ще – зображення незчисленної кількості приватних осіб.
– Перекваліфіковуватися після дерева на камінь мені не було важко. Навпаки, бурштин – м’який камінь, слухняний, він сам підказує, що з нього потрібно робити, – ділиться досвідом майстриня.
Згодом пані Ольга освоїла і стала основоположником нової технології виробництва бурштинових картин – вироби з бурштинової крихти. Але й на цьому політ фантазії майстрині не призупинився, вона почала поєднувати: бурштин та дерево, крихта та мішковина. І ще багато енергії відчуває в собі Ольга Баранова, щоб творити і дивувати людей прекрасним. А що не встигне сама, впевнена, що продовжить донька Валентина. Адже значну частину свого дитинства вона провела поруч з мамою у майстерні, і її, як і маму, теж стороною обійшла проблема вибору професії.
Марина ДАНИЛЮК,
Рівне.