Перший млинець глевким не став

Зазвичай засідання постійних комісій сесії міської ради проходять наприкінці місяця. А тут депутатів запрошували в „Білий дім” у першій половині березня. Найдопитливішим дівчатам із канцелярії багатозначно повідомляли, „що буде цікаво, варто відгукнутися на запрошення”.
Щось не пригадую, аби в міськраді колись проходив такий захід. Тут з ініціативи заступника міського голови з гуманітарних питань Олександра Карп’юка відбувсь незвичний аукціон. Але цього разу продавались не земля чи будинки, власниками яких ставали найгрошовитіші: кожен охочий міг придбати виставлені на торги вишивки та вироби з соломки, бісеру і крупи. А виготовляли їх члени художньо-прикладних студій „Робота з соломкою”, „Самоцвіти”, „Обереги рідного краю”, що діють у міському будинку дітей та молоді. Проводити торг гуртківці довірили своїм наставникам Валентині Баратинській, Світлані Нестерук, Тетяні Гречко.
Не з доброго дива вдались до такої акції педагоги. Послухайте бідкання керівника зразкової художньо-прикладної студії „Самоцвіти” Світлани Нестерук: „Аби дати життя виробу з бісеру, потрібні тканина, нитка, дріт чи жилка. Та за кілограм дроту слід заплатити майже 200 гривень, флакон клею коштує 5 гривень. В добру копієчку обійдуться рамки, бісер, декоративне скло. Де взяти кошти? Ото й організували аукціон, покупцями запросили депутатів і чиновників різних рангів. Небідні люди мали змогу допомогти поліпшити матеріально-технічну базу наших гуртків”.
Покупцям було цікаво дізнатись про технологію виготовлення виробів із соломки, що вимагає чимало часу, неабиякої посидючості. Тут і підготовка матеріалу, що включає його варіння та фарбування, і підбір аплікації, і сушіння. Клопіткою є і робота з крупою, поки з-під рук гуртківця з’явиться унікальна річ. Такі, наприклад, видає п’ятнадцятилітній Андрій Механік.
Вартість сувенірів була швидше символічна: від 20 до 150 гривень. Найдорожчий виріб із бісеру „Дерево достатку” дісталося депутату-регіоналу Миколі Ткачуку, ще 200 гривень він пожертвував на потреби гуртківців. Не залишився „обділеним” і організатор заходу. Пан Карп’юк придбав картину „Соняшники” (соломка), сувенір на пасхальні мотиви „Намисто з калиною”. Правда, не на всіх присутніх вистачило покупок – вони замовили керівникам гуртків вироби, на які хотіли „розжитись”.
У міській раді вважають, що аукціон вдався. Тому планують наступні торги з молотка провести до Дня захисту дітей та до Дня молоді. Буде виставлено на аукціон зроблене студентами професійно-технічного коледжу та гуртківцями Станції юних техніків. Зокрема, моделі кораблів, аеропланів, старовинних будівель, інші автентичні речі гуртківців-школярів зможуть придбати не лише депутати й чиновники, але й усі охочі дубенчани. Отже, втілюватиметься у життя девіз юних обдарувань древнього граду, які творять дивовижну красу: „Є щастя жаліти красу, ще більше щастя – творити красу, та найбільше щастя – розуміти красу”.
Як мовиться, лиха біда – початок. Наступні аукціони-продажі мають стати певною підмогою творчим гурткам, що за відсутності фінансування „зверху” ледь животіють, тримаються на плаву лише завдяки ентузіазму та винахідливості їх керівників.
Валентин СУМЕНКО,
Дубно.