Хто ми і чиї діти — відкриє геральдика

Історик за фахом Юрій Терлецький розробляє проекти гербів і прапорів для міст і сіл не лише Рівненської, а й Волинської, Житомирської та інших областей України. Виявляється, мають свої символи навіть забуті Богом і людьми села. Про це пан Юрій знає твердо, адже працює над геральдикою історичної Волині вже тривалий час. І чи то мода, чи прагнення поновити історичний статус на знак пошанування традицій спонукають нинішню владу звернутися до геральдиста Терлецького з проханням відродити «справжнє обличчя» населеного пункту.
Як зауважив Юрій Терлецький, регіональна геральдика має свою специфіку. Наприклад, те, що Рівненщина — частина історичної Волині, символізує срібний хрест на червоному полі. Цей знак розміщено зверху на гербі нашої області. Крім того, на зеленому тлі (це означає, що значну територію регіону займали ліси) зображено відкриту книгу, по обидва боки якої — перо і шабля. Малюнок розповідає про давні літописи, а також про тривалу боротьбу волинян за незалежність України. Корона герба — тризуб, символ нашої держави. Донизу зображення заокруглене. Як пояснив пан Терлецький, це традиція європейської геральдики.
З-поміж кількох різновидів цієї науки: міського, державного, приватного — Юрію Терлецькому найбільш імпонує перший. Він працює переважно над гербами міст. З легкої руки пана Юрія свою символіку поновили, зокрема, Дубно, Острог, Корець, Дубровиця, а також село Дорогобуж, яке ще й досі приваблює археологів унікальними знахідками.
— Міські печатки (на них були зображені герби) виникли у зв’язку з прийняттям Магдебурзького права, — розповідає геральдист. — Ними засвідчувалися різні документи. Печатка селища Степань, що в Сарненському районі, виявлена з кінця XVI століття, а герби й печатки Дубна, Острога, Рівного, Клевані — з XVII. Герби широко застосовувалися на прапорах, цехових знаках, встановлювалися на фасадах будинків, міських воротах та інших спорудах. Майстри, які себе поважали, не обходилися без емблем своєї продукції, у розробці яких використовували елементи місцевих гербів.
До речі, й тепер великі підприємства, акціонерні товариства мають власні товарні знаки. А за використання гербового зображення міста, на території якого зареєстрована фірма, вона обов’язково повинна сплатити певну суму в міську казну. За словами Юрія Терлецького, усі герби проходять експертизу в Українському геральдичному товаристві.
Крім того, пан Терлецький цікавиться також символікою хреста. Відомо, що цей знак з’явився ще задовго до виникнення християнства і пов’язаний не тільки з вірою в Бога.
Є десятки видів хреста: математичні знаки плюса, множення, червоний хрест, гітлерівська свастика… Японці за допомогою хреста позначають цифру 10 або місяць жовтень. Якщо під хрестом проведена лінія, це означає слово «земля», якщо хрест зображений у квадраті — рисове поле. Наші співвітчизники дуже часто не відрізняють натільний хрест від нагрудного. Перший людина отримує при хрещенні й носить його на тілі, другий — носять поверх одягу лише священики.
Мабуть, не випадково герой цієї розповіді чимало праці вкладає й у відновлення храмів. Радують око виготовлені ним іконостаси. Юрій Терлецький вірить у Бога, але переконаний, що на людях цього демонструвати не варто.
Проекти гербів, які за художніми розцінками, прийнятими ще в Радянському Союзі, коштували по кілька тисяч доларів, особливих прибутків йому не приносять. Навіть попрацювати в столичному архіві для дослідника з провінції — велика розкіш. Єдиний стимул у цій нелегкій, багато кому незрозумілій роботі — цікаві археологічні знахідки, архівні відкриття.
Наталія ЛЕВЧУН,
Рівне.