Проблема

Дякувати Божій волі та старанням лікарів, цей випадок завершився щасливо. Але, на жаль, не завжди вдається врятувати і повернути до життя тих, хто добровільно прирікають себе на голодування. Так, якщо вірити цифрам, виліковується від анорексії – хвороби, пов’язаної із розладами харчування, – лише 60 відсотків хворих. У 20 відсотків недуга набуває хронічної форми, а решта хворих помирає... І це не дивно, адже наслідком такого непосильного голодування стають гіпотермія, зневоднення організму і припинення роботи нирок.

Минулого літа на весь світ прогриміла історія з уругвайською моделлю, яка померла прямо під час дефіле на показі мод у Монтевідео. 22-річна Луізель Рамос декілька тижнів до показу харчувалася лише листям салату і пила дієтичні напої. А в листопаді того ж 2006 року померла бразилійка Анна Кароліна Рестон. Близькі люди після її смерті зізналися, що дівчина кілька років харчувалася тільки помідорами та яблуками. У 21 рік при зрості 170 сантиметрів вона важила лише 40 кілограмів! Така вага, на думку лікарів, нормальна для 12-річних дівчаток. І вже нинішнього року голод та виснаження забрали ще одну модель – молодшу сестру Луізель Рамос 18-річну Еліан.

Бурхливий розвиток індустрії краси та нові стандарти краси нав’язують свої нездорові, ледь не дистрофічні ідеали і призводять до того, що у розвинених країнах від добровільного голодування щороку помирає тисяча жінок віком до 35 років. Знаменита формула 90-60-90 залишилася далеко в дев’яностих роках минулого століття. Новий ідеал краси, якого вимагають найбільші модельні агенції, називають «нульовим розміром». Згідно з ним, параметри моделі повинні відповідати 80-58-86. Між іншим, середній об’єм талії восьмирічної дівчинки становить 56 сантиметрів!

Американські вчені, досліджуючи співвідношення маси і зросту учасниць конкурсу “Міс Америка” за останні 78 років, виявили, що в перші десятиріччя його існування цей показник практично завжди укладався в нормальний діапазон, однак у другій половині минулого століття співвідношення стало неухильно наближатися до критичної позначки, яка, згідно з критеріями, розробленими експертами Всесвітньої організації охорони здоров’я, вже однозначно відповідає діагнозові “дистрофія”.

Анорексія — відмова від харчування

Анорексією прийнято називати захворювання, що характеризується критичним зниженням маси тіла, часто небезпечним для життя, втратою апетиту. Це розлади живлення, які можуть мати доволі подібні прояви і різне походження (іноді ендокринологічне, іноді психологічно-психіатричне, іноді терапевтичне). В основі усього знаходиться спотворене уявлення про власне тіло та змінене ставлення до процесу харчування. Анорексія часто виникає на нервовому ґрунті, особливо в дівчат і молодих жінок, одержимих бажанням схуднути. Саме так трактується це захворювання в енциклопедичній літературі.

Анорексія найчастіше трапляється в жінок і проявляється «добровільним» схудненням. Здебільшого все починається в підлітковому віці, особливо в період статевого дозрівання. Дитина старається схуднути, апетит у неї зникає, навіть виникає відраза до їжі. І все це супроводжується підвищеною, збудженою фізичною активністю. Людині здається, що її вага надмірна, вона багато часу присвячує різним дієтам. Часто виникають вкрай патологічні типи поведінки, наприклад провокування блювання, приховування їжі, надмірні виснажливі фізичні вправи, навіть зловживання проносними, сечогінними та засобами, що пригнічують апетит.

Разом із тим, як стверджують медики, анорексія не є ні «манією», ні «поганою» поведінкою людини — це психічне захворювання. При анорексії спостерігається патологічне бажання втрати ваги, що супроводжується сильним страхом ожиріння. Хворому властиве спотворене сприйняття свого образу, хвилювання щодо уявного збільшення ваги, навіть якщо цього не спостерігається.

Хворі на анорексію довгі роки лікуються в гастроентерологів, дієтологів, невропатологів, але як такого діагнозу психічної патології їм ніхто не ставив. Відмову від їжі завжди чимось пояснюють: або нудотою, або болями в животі… І вважають це симптомами якогось гастроентерологічного захворювання. Дівчата з нервовою анорексією справді мають паралельні гастрити як вторинні прояви тривалого недоїдання. Тому це вводить в оману лікарів. Таких хворих також довго лікують гінекологи, адже вторинним проявом анорексії є зменшення грудних залоз і припинення менструацій. Відтак часто медики лікують не від анороексії, а від її вторинних проявів. Наприклад, завдяки гормональним препаратам викликають місячні, що лише шкодить пацієнтці.

З історії хвороби

Анорексія відома ще із доби Середньовіччя. Спочатку вона була пов’язана з культом посту й аскетизму. Багато фанатів релігії, наслідуючи монахів, думали, що на доказ віри в Бога вони мають обмежувати себе навіть у найменших задоволеннях. У тому числі в їжі.

1697 року французький лікар Мортон уперше описав випадок захворювання вісімнадцятирічної дівчини. На початку хвороби в неї був поганий настрій, потім зник апетит. Далі вона сама у себе почала штучно викликати нудоту. Фіналом захворювання стало надмірне виснаження і смерть. Мортон не зумів зарадити сердешній. Та навіть і сучасна медицина не завжди може допомогти таким пацієнткам. Трапляється, що після штучного відгодовування дівчину виписують з клініки, а вона ще активніше береться за старе. До моменту, коли хвора зрозуміє небезпеку свого стану, вона просто може не дожити.

У Радянському Союзі перший випадок цієї хвороби був офіційно зафіксований у 1952 році. Буквально за кілька років московські лікарі взяли на облік 2500 дівчат, котрі хворіли на анорексію.

Дієтний бізнес

Наслідком акцентування на схудненні став також надзвичайний розквіт “дієтної” індустрії. Сьогодні тільки в Північній Америці “дієтний” бізнес приносить щорічно 35 мільярдів доларів доходу. Величезна кількість книг, відеоплівок, програм і комерційної журнальної продукції, що розповідають про дієти і способи схуднення, просто приголомшує. І хоч дієт – велика кількість, і кожна з них є унікальною, та є у них щось спільне – жодна не приносить бажаного результату. Часто вони не мають ніякого наукового підґрунтя.

Це, наприклад, колись поширена дієта Аткінса: можна скільки завгодно їсти м’яса, ковбаси і копченостей, але відмовитися від цукру і молока. У США цю дієту назвали “шлях до інфаркту”... Здорове харчування за Майо вміщує забагато холестерину, бо складається переважно з яєць. Дієти, що рекомендують протягом тижня їсти тільки однакові продукти, швидко набридають. Режимом: на сніданок – філіжанка кави, на обід – кілька листочків салату, а на вечерю – маленьке яблучко (і не пізніше шостої вечора) – можна зіпсувати собі здоров’я.

Існують способи схуднення, що базуються на прийомі сечогінного або амфетамінів. Медикаменти зменшують апетит, але викликають депресію, а низькокалорійна їжа вгамовує почуття голоду тільки на кілька годин. Втім, в усьому вирі дієтологічної інформації варто чітко виділити одне: організм підлітка ще не сформувався, тому морити себе голодом у 14 років – щонайменше божевілля.

Формула краси

Раніше вважалося, що ідеальна вага дорослої жінки — зріст мінус 100. У другій половині ХХ століття моделі розробили інший метод розрахунку ідеальної маси тіла. За нею індекс маси тіла — це вага в кілограмах, розділена на зрiст у метрах, зведений у квадрат. Таким чином, з’явилися чіткі параметри визначення нормального збалансованого харчування. Нормою вважається індекс маси тіла від 20 до 25. Все, що нижче, пов’язане з дефіцитом харчування, все, що вище, — стосується ожиріння. Коли ж на подіумах стали гинути манекенниці з індексом маси тіла 14 і навіть 13 (при нормі 20), медики забили на сполох.

Бути худим – протизаконно

Боротьба з анорексією вже набуває глобального розмаху. Для прикладу, в Аргентині прийняли закон, що зобов’язує швейні підприємства, які спеціалізуються на підлітковому одязі, випускати його до 42 (нашого 48) розміру. У Бразилії в рамках боротьби за здоров’я нації на законодавчому рівні заборонили виставляти у вітринах магазинів одяг маленьких розмірів. А манекенниці, які беруть участь у бразильських показах, зобов’язані надавати сертифікати про стан їхнього здоров’я. Так само і в Італії: на подіуми допускатимуть дівчат лише зі здоровою пропорцією ваги й зросту. В Іспанії теж заборонили участь надмірно худих моделей у показах. Тривогу іспанського кабміну викликали покази мод, у яких брали участь дівчата-зомбі. Нова ініціатива іспанського уряду може означати кінець жаху – використання слова «маленький», яким стилісти, журнали мод і продавці зловживають як синонімом красивого, спокусливого й елегантного.

Марина ДАНИЛЮК

Рівне