Нобель — столиця гумору

Слово честі і чесне слово, що Нобельська премія аж ніяк не є конкурентом Нобелівської, тим паче, не задумана для того, щоб підривати її авторитет. Боже борони! Тут якраз навпаки спільну справу робимо. Тільки у нас своє дійство, а у них своя церемонія. Ми ж уже згадували про те, що їхній Нобель у далекі часи, ймовірно, вийшов з нашого Нобеля.

Хай хтось доведе, що було воно не так!

Нобельська премія народжена для піднесення нашого духу і відродження духовності, про що нині багато говориться та, на жаль, малувато для цього робиться. Чомусь, почувши клич іти до ринку, усі спритники кинулися притьмом на базар і стали завзято продавати і купувати. Словом, гендлювати, хто чим може і як може. За такою суєтою дехто і перевести подих не встигає, дехто білого світу не бачить, а декому і зовсім в очах потемніло. Від таких тільки й чуєш: гроші... гроші... гроші!

Але , як казала баба Настя, не в грошах щастя. А на те їй дід Кузьма: ой, погано, коли їх нема. Я так сам собі міркую: тут і баба права, і дід має рацію. Як правда і те, що не все на світі купується за гроші, як і не все продається. З цим неодмінно погодяться усі, хто не обділений здоровим глуздом і має почуття гумору.

У селі Нобель, як і скрізь на Поліссі, з давніх-давен живуть щирі і привітні люди. Не маючи великих статків та грубих грошей, вони завжди привітно і радо стрічають гостей. Такі вже тут традиції.

За великим рахунком, щирість і гостинність — визначальна риса українського характеру, що б і як би не варакузили наші недруги і вороги. Таке ж глибоке коріння і гінку крону має наш народний гумор, що не дає нам шансів зневіритися у нелегкі часи, не дозволяє впасти і пропасти. Достоту ще й достеменно: Веселому роду — нема переводу!

Василь БАСАРАБА

Зарічне