РОЗПЛАТА ЗА ПОМИЛКУ МОЛОДОСТІ

Передусім Аліна підкреслила, що у погоні за екзотикою, романтичним маренням і розкішним життям свою долю покалічила сама, хоча на її вчинок згодилося б дев’ять українських дівчат із десяти. Бо кожна з них так само мріяла про особисте щастя, без матеріальних проблем.
До п’ятого курсу вийшли заміж майже всі дівчата, переважно за однокурсників. Крім Аліни, хоча, якщо оцінювати вроду і зовнішність, вона повинна була першою почути марш Мендельсона. Не менш привабливим окреслювалося і майбутнє. Адже англійську й арабську мови знала чи не найкраще в групі, тому проблем із працевлаштуванням не передбачалося.
Але, як з’ясувалося, Аліна взагалі не збиралася працювати. Вона виходила заміж за нареченого із Саудівської Аравії і їхала з ним на його батьківщину. Тим більше здивувалися подруги, які добре знали звичаї далекої мусульманської країни: гарем, чадра, абсолютна покірність не тільки чоловіку, а й його рідним. І добровільно йти у таке пекло?!
Зареєстрували шлюб у Києві, Аліна стала Маріам, через кілька днів разом із чоловіком Карімом відлетіли за моря. Карім був мільйонером, але Аліна потрапила у велику сім’ю чоловіка, у якого було вісім сестер. Аборти у мусульманських сім’ях заборонені, тому жінки народжують стільки, скільки забажається Аллаху. І якщо більшість дітей — хлопці, у їхньої матері буде безбідна старість. Якщо народяться дівчата — така дружина ніколи не стане улюбленою жінкою. Про безплідних взагалі мови не може бути. Матері Каріма повезло, бо первісток — хлопець, і чоловік не зробив старшою жінкою ще котрусь. Адже заможний саудівець зобов’язаний мати не менше чотирьох законних дружин, інакше земляки можуть його не так зрозуміти.
Після приїзду мати Каріма ретельно оглянула Аліну, мало що в рот не зазирнула. І за весь період проживання там її обличчя ніхто не бачив, крім чоловіка, а розмовляла зі сторонніх тільки з продавцями на базарі чи у магазині.
— Чадра, — розповідає Аліна, — це — справжній жах. Доки сама не відчула, як вона мучить і дратує — не повірила б ніколи. Дівчата Саудівської Аравії одягають чадру, коли з’являться перші місячні. Вона обов’язково повинна бути чорною і виготовляється із різноманітної тканини: від товстої і щільної — до напівпрозорої. До того ж майже всі жінки носять чорні панчохи і рукавички, але я на подвиг такий була здатна тільки взимку, коли нижче 15 градусів тепла. Але й така температура там вважається морозом. Влітку спека може сягнути й позначки 50. І зрозуміло, наскільки жінки почуваються „комфортно”.
Чадра, очевидно, робить жінку для місцевих чоловіків дуже привабливою, бо надійно приховує й обличчя, і фігуру. Повний тобі простір для фантазії. Чадру не знімають поза домом ніде, навіть на пляжі. Обличчя жінки мають право бачити її батько, брати і чоловік. Для інших чоловіків вона до глибокої старості залишається фігурою без лиця. Навіть поховання жінки — чиста формальність, бо, за поняттями ісламу, у жінок немає душі. Перед тим, як опустити тіло в могилу, із обличчя жінки скидають покривало. Але не раніше. Хоча в Корані й сказано, що стара жінка може не носити чадри, в Саудівській Аравії відкрити лице може тільки смерть.
Аліна глибоко затягнулася цигарковим димом і продовжила нелегку розповідь. Їй не дуже хотілося протестувати проти чадри, щоб не мати зайвих неприємностей. Особливо після того, як їй розповіли одну історію про місцеву мораль. Дві дівчини-арабки вирішили до заміжжя дещо урізноманітнити своє нудне життя. Знайомилися у готелях із чоловіками-іноземцями і весело проводили дозвілля, не переступаючи межі. Для жителів західних країн це видалося б прогулянкою вранці у дитсадку: легкий флірт і фужер вина. Чадра у цьому випадку не знімалася. Але для жінок Саудівської Аравії це вкрай аморально: як для європейки чи для американки серед білого дня займатися сексом на проїжджій частині центральної вулиці міста.
Їхня затія справді була небезпечною. Чоловіку і жінці у Саудівській Аравії заборонено навіть знаходитися разом в одному автомобілі, якщо вони не близькі родичі. Нарешті дівчат вислідили і заарештували. Але вони зберегли цноту і після трьох місяців ув’язнення їх віддали батькам, щоб ті самі присудили їм покарання.
Одній повезло. Батько віддав заміж у далеке поселення, де вона у сімнадцять років стала третьою дружиною 55-річного мулли. Батько другої впав у безглузду лють і своїми руками втопив дочку у сімейному басейні. Проте в очах громадськості це не вважалося вбивством: батько мав повне право розпоряджатися життям своєї дочки. Якби була заміжня — це право мав би чоловік. За саудівськими традиціями, жінку, яку запідозрили не в подружній зраді, а лише у легковажній поведінці, — належить вбити камінням.
— Ось така романтика й екзотика життя тамтешніх мільйонерів, — знову видихнула хмару тютюнового диму Аліна. — Розлучатися там із жінкою не складно. Діти залишаються з батьком, який про них турбується і утримує.
Спиртні напої у Саудівській Аравії взагалі заборонені для всіх. Але багаті чоловіки обходять цю заборону, не моргнувши оком. Вони платять по 200 доларів за пляшку віскі або літають відвести душу у сусідні країни, де немає сухого закону. Ні театрів, ні клубів, ні дискотек для аравійців не існує. Ресторани жінкам також відвідувати категорично заборонено.
— У мене був власний автомобіль, але їздити могла тільки з водієм, тому що чадра заважає бачити дорогу і слідкувати за приладами. І покупки могла робити тільки за присутності того ж водія, який тінню снував скрізь за мною. Тому десь через років два зовсім відпало бажання щось купляти — ніякої насолоди.
Там практично кожна жінка володіє цілою колекцією дорогих прикрас, яку не завжди має суперкінозірка чи дружина американського мільйонера. Дорогоцінності передаються із покоління у покоління, купляються нові, але ніколи не продаються придбані колись! Зате одягнути їх під чадру і поверх неї — найвище задоволення. Чоловіки на вулиці оглядаються на передзвін прикрас на незнайомці.
— І не страшно із золотом і коштовним камінням ходити вулицями? Адже можуть обікрасти, — наївно запитую.
— Не страшно. Можна хоч цілий ювелірний магазин на себе начепити. Злодійства там практично немає, бо за будь-яку крадіжку відрубують руку. Інші злочини караються ще простіше — відсікають голови. В’язниці у них майже порожні або трохи заселені іноземними заробітчанами-невдахами, засудженими за різні дрібні провини, які продаються місцевим...
Карім був єдиним у сім’ї сином-улюбленцем. Не дуже пригнічував Аліну, дарував їй дорогі подарунки, одяг із Парижа замовляв, вона мешкала у розкішних кімнатах, у внутрішньому дворику — басейн. Але, за саудівськими традиціями, дружина сина повинна в усьому підкорятися його матері, доки сама не народить сина, а ще краще — синів. Свекруха обходилася із Аліною жорстоко, бачила у ній суперницю, крім того, ще й не мусульманку, а тому люто ненавиділа невістку. У будинку вешталося повно слуг, але вранці чай свекрусі у постіль повинна була подавати Аліна. Без кінця дорікала, що син міг би в дружини взяти місцеву багату дівчину, а він зганьбивши рід, привіз із-за моря жебрачку-іноземку. Вона терпіла, скільки могла, а потім спробувала огризатися. Почалися безкінечні сварки: сімейні проблеми скрізь однакові.
І ні однин східний чоловік не піде супроти своєї матері. Під час чергового конфлікту Аліни зі свекрухою Карім ударив дружину в обличчя. У відповідь полетіла дорога ваза, яка розлетілася з друзки. Тоді Карім побив дружину так, що втратила свідомість. А коли отямилася — стала вимагати розлучення. Тепер впала в обморок свекруха. Сам факт вимагання жінкою у чоловіка розлучення в Аравії вважається ганьбою. Чоловік може розлучитися будь-коли, досить у присутності двох свідків тричі промовити: „талак” — „розлучення”. А у виконанні жінки ця процедура там досить проблематична. Але після того скандалу так звана сім’я якось збереглася!
Незабаром Аліна відчула, що вагітна. І почала вживати всіх заходів, щоб позбутися дитини, як вона уже усвідомила, від нелюба. Як таємно зв’ясувала, таку послугу за товсті гроші надає один лікар-індус. Підкупила служницю, і з її допомогою зв’язалася із цим лікарем та подалася до нього на прийом. Але продажна служниця розповіла про все свекрусі і та з воланням помчала до сина: твоя пришелепкувата збирається позбутися її ненародженого внука. Черговий скандал завершився жорстоким побиттям Аліни — тиждень із ліжка не підводилася. Крім того, стався викидень і вже не було кого народжувати, ні необхідності робити аборт.
Аліна раптово схудла, втратила апетит і сон, а лікарі виявили рак грудей, і довелося робити операцію. Дітей рекомендували не заводити і заодно стерилізували. І вона зрозуміла, що її мріям, як і сімейному життю, наближається сумний фініш.
Через рік після операції Карім також усвідомив, що його Аліна-Маріам ніколи не зможе мати дітей, змилувався, згодившись на розлучення, і відпустив її на всі чотири сторони, хоча свекруха й хотіла, щоб чужоземка до смерті була її слугою, рабинею…
І ось уже кілька років Аліна знову проживає у Рівному. Дивився у її відкрите обличчя і думав: якою дорогою ціною заплатила ця тридцятип’ятирічна жінка за сумну східну казку про заморське райське заміжжя. На жаль, щастя обминуло її, залишивши у спадок тривожні спогади і страшні сни. Шкода, що зрозуміла це Аліна надто пізно, коли вже повернути ніхто нічого не зможе. Й інколи, залишившись наодинці, дає волю потоку гірких та пекучих сліз. Така розплата за самовпевненість і фатальну помилку молодості.
Ростислав ВАРЖЕЛЬ,
Рівне.