Чикатило—Онопрієнко — 53:52

Серед безлічі злочинів є такі, від яких стає дійсно моторошно. Скоєні вони з особливою жорсткістю і цинічністю. Таких людей люди в погонах називають серійними вбивцями, а в народі звуть просто маніяками.
Найвідомішим серійним вбивцею на теренах пострадянського простору безперечно є Андрій Чикатило — вчитель російської мови та літератури з Ростовської області. Вчені багатьох країн хотіли дослідити цей феномен, пропонуючи за один лиш мозок садиста величезні гроші. Подібне повторив уже через багато років і українець Анатолій Онопрієнко, який поставив своє прізвище на один щабель із «вбивцею століття» Андрієм Чикатило. Хто ж були ці люди і чому вони пішли на такий жахливий крок?
Розповідь про їхнє життя хотілося б розпочати із Андрія Чикатила, людини, яка наприкінці 80-х років тримала у напрузі практично весь Радянський Союз.
Народився він 16 жовтня 1936 року в селі Яблучне Сумської області. Існує така версія, що Чикатило народився з ознаками гідроцефалії. До 12 років він страждав нетриманням сечі, за що неодноразово получав на горіхи від матері. В школі майбутній маніяк був об’єктом насмішок зі сторони друзів і не міг за себе постояти. Коли Чикатило пішов в армію в 1957-1960 роках, то і там він не здобув авторитету. Слідчим він розповідав, що товариші по службі його всіляко принижували, навіть сексуально. Повернувшись з армії, він переїхав жити до Ростовської області, де в 1964 році одружився із Фаїною. В 1964 році вона народила йому дитину, яка через 8 років померла. Через рік у них народилася дочка Людмила, а в 1969 році син Юрій (той, до речі, теж пізніше став злочинцем). Працюючи вчителем, маніяк зрозумів, що його збуджують неповнолітні хлопчики та дівчата і Чикатила постійно до них притягувало. В школі його навіть побили старшокласники за його відкритий педофілізм. Разом з тим вбивця хотів і причинити біль беззахисним жертвам, що приносило йому неабияке задоволення. До речі, жертв майбутніх він вибирав виключно серед дітей або жінок, які були слабшими за нього.
Перше вбивство садист скоїв 22 грудня 1978 року, коли він вбив 9-річну Ліну Закотнову. Заманивши дівчинку у відлюдне місце, він задушив її. Ліна стала першою жертвою маніяка і вона відійшла з життя порівнянно легше за наступних вбитих. Бо тих збоченець вбивав з неймовірним садизмом: відрізував геніталії, виривав волосся у ще живої жертви. Загалом він із 1978 по 1990 рік закатував 53 людей: 21-го хлопчика віком від 7 до 16 років, 14 дівчаток віком від 9 до 17 років та 18 жінок...
Маніяка впіймали випадково у 1990 році. 20 листопада він відпросився з роботи, щоб зробити в поліклініці рентген пальця, якого йому прокусила остання його жертва. Дорогою він спробував познайомитися з хлопчиком і там його спіймали міліціонери. Чикатила допитували 10 днів і ось-ось мав закінчитися термін його утримання під вартою, бо доказів у слідчих не було. І тоді до нього в камеру направили психіатра і після розмови з ним вбивця почав давати покази. На суді в 1992 році він всіляко намагався показати свою неповноцінність. Обзивав суддей, показував свої статеві органи, говорив, що він вагітний і годує дитину. Але «дурко» в камері ставав нормальним і писав прохання про помилування. Та 15 жовтня суд виніс вирок: страта!
4 січня 1994 року останнє прохання про помилування на адресу президента Росії Бориса Єльцина було відхилене. 14 лютого Чикатило був страчений в Новочеркаській тюрмі єдиним пострілом в потилицю. Про саму страту розповів через десяток років один із її виконавців. Коли Чикатила повели до спеціальної кімнати, там на нього чекав виконувач вироку. Чикатило після пострілу впав, але ще був живий і промовив: «А серце ще б’ється». Але потому він затих і лікар, який був присутнім на страті, констатував факт смерті 57-річного Андрія Чикатила. Де захоронені останки вбивці знає лише маленьке коло людей та навряд чи йому знайшлося місце на кладовищі.
Так закінчилася історія життя «вбивці лісосмуги» або «ростовського маніяка» — одного з найжорстокіших маніяків століття. Закінчилася, щоб розпочатися знову, але з іншим головним героєм Анатолієм Онопрієнком...
Продовження у наступному номері.