Завагітніла від... прибульця

Таке життя

Цього разу не встиг вмоститися біля вікна, щоб спостерігати довколишні краєвиди: на сидінні переді мною невідомо звідки з’явилася жінка. І відразу ж, варто зауважити, жінка оригінальна й особлива. Їй було років біля сорока. Ні блондинкою, ні брюнеткою жінку ніхто назвати не насмілився б — щось середнє, бо пасма волосся чергувалися. Коли б ішлося про корову, то її власниця нарекла б свою годувальницю Рябенькою. А так навпроти всілася представниця прекрасної половини людства. До того ж — вродлива. Бюст — півметра, ноги — по півтора метра, очі — волошково-божевільні. Крім того, здавалося, що дама вдихає кисень, а видихає французькі парфуми найвищого гатунку. Вродливка побіжно зміряла мене поглядом і, очевидно, я не викликав у неї особливої зацікавленості. Все ж розпочала розмову без вступної частини і попередньої розвідки. — Я зараз розповім вам про своє приватне життя, нічого не приховуючи, — пообіцяла жінка таким проникливим і переконливим голосом, що будь-які сумніви щодо важливості того життя відразу ж відпали самі собою. Я оглянувся довкола, найближчі пасажири розсілися на відстані метрів 7-10 від нас. Тому нічого не лишалося, як приготуватися бути єдиним слухачем життєпису. Тим часом на біле обличчя жінки лягло натхнення, дуже схоже на натхнення молодих початкуючих поетів, коли ті читають власні вірші. — Я не одружена, — відразу повідомила оповідачка власного життя. І набрала повні груди повітря. У відповідь я чомусь мовчки, але схвально кивнув головою. — Чоловіку, який запропонував мені руку і серце, відмовила. І знаєте чому? — Навіть не здогадуюсь, — нарешті і в мене прорізався голос. — Він кожної суботи ходив у сауну! — Що ж тут поганого. Напевне, любив завжди бути чистим? — Не був він чистим... — Що ж це за сауна така, — здивувався я. — Звичайна. Але він туди ходив із однією жінкою. — Тоді, погано. Розповідь набувала пригодницького характеру. Факти, асоціації і власні думки жінка довільно нанизувала на щось своє, невидиме, невідоме і не позбавлене оригінальності. — Секс нахабно і серйозно увійшов у моду... — Невже? — прикинувся щирим незнайкою, вже втягуючись у гру. А сам подумав, що секс ніколи з моди й не виходив — в усі часи і в усіх народів. — Так, увійшов у моду секс, — повторила вона з притиском. — Тому те, що я вам зараз повідомлю, вражаюче. — Я слухаю, — підбадьорив її, вирішивши, що історія, нарешті, досягла апогею. — Ви вважаєте мене жінкою? Оторопіло оглянув її неповторні груди — сумніви відпали, і схвально кивнув головою, намагаючись приховати своє здивування. — Але я ще дівчина! — Дуже приємно, — випалив я, хоча до кінця й не усвідомлював усієї “приємності”. — Але нині я вже не дівчина! — Вас згвалтували? — очманіло бовкнув я. — Так! Коли я була непритомна. У моїй квартирі. Я живу сама. — Очевидно, знайомий? — Ні! — Увірвався в оселю якийсь збоченець, — довільно висуваю чергове припущення. — Ні! — Тоді хто? — потер лоба, бо хотів переконатися, що власна голова знаходиться ще на плечах. — Прокинулася я о третій годині ночі від якогось дивного голковколювання. Враження, ніби лежу у ванній, наповненій шампанським. — Ніколи не лежав... — По тілу бігають мурашки. Я глибоко зітхнула і знепритомніла. Прийшла до тями приблизно через півгодини. Попутниця замовкла. Я почав грати роль глибокої задуми: — А що далі? — Все. — А зґвалтування? — нагадав я. — У той непритомний період він мене й зґвалтував, — схвильовано відповіла. — Прибулець з іншої планети. Від нього я й завагітніла. Вирішив більше не перевіряти наявність власної голови: — Років п’ятнадцять тому газети писали, що одна американка від Єгипетської мумії завагітніла... — Я не американка і знаходжуся не в Єгипті. Але просто не знаю, що мені тепер робити? — Негайно йдіть до гінеколога, — діловито порадив я. А сам подумав, що цю красуню краще було б направити до психіатра. Але залишається фактом і те, що нині багато людей настільки піддалися інформаційному буму, дебільній моді, рекламі, що частенько схожі на напівбожевільних. Потяг під’їжджав до Костополя. Через кілька хвилин я вийшов на перон, зупинився і з задоволенням вдихнув свіже повітря, що вмить позбавило мене якогось мутного чаду. А перед очима розвіявся туман. Поруч проплив вагон, із вікна якого волошковим поглядом виглядала зґвалтована прибульцем із іншої планети вродливка.

Ростислав ВАРЖЕЛЬ,
Рівне.