АНТОЛОГІЯ ОДНОГО ВІРША
У СЯЙВІ НОЧІ Щербатий місяць, наче дід старезний, У ковдру хмари лисину хова. А юний клен, схилившись до берези, Шепоче ніжно лагідні слова. Вона така тендітна і прозора, Така ще дика - зараз утече, Тамує подих й дивиться на зорі Здивовано йому...