Добра мама — це ти!

Чому іноді так важко радіти материнству? Може, тому, що вимагаємо від себе неможливого?..
Мила; кохана; піклується про дітей; тепла; завжди доступна; терпляча; добра; щаслива; вміє розв’язувати конфлікти; щира; вміє долати всі проблеми; послідовна; рішуча; комунікабельна; відповідальна; з міцним характером; вміє відрізняти серйозні проблеми від маленьких перепон; знає, на що може впливати, а чого не може змінити; в неї є почуття гумору; вона ніколи не примушує їсти; не насміхається, не залякує, не звинувачує; любить бавитися; не дозволяє, щоб діти робили, що захочуть, але й не надто сувора; не ображається; не замикається в собі; завжди відкрита до розмови, хоча не надто говірка; підтримує самостійність дітей; намагається постійно розвиватися і вдосконалювати свої знання; говорить про свої почуття, але не мучить дитину своїми проблемами; вона радіє життю, але не приховує і свого суму; не реагує надмірно у стресових ситуаціях, хоча і спонтанна; ніколи не дурить, хоч не завжди все говорить; дотримує свого слова; не обіцяє забагато; не виправдовується у всьому, але вміє перепросити; розповідає про своє дитинство, але не мучить довгими спогадами; балує, але не розбещує; вміє дуріти, але й вміє бути дуже серйозною; коли злоститься, рахує до трьох; не вдає ходячої лагідності; ніколи не б’є своєї дитини, хоч іноді терпець уривається.
Це характеристика ідеальної матері. Тобто такої, якої в природі не існує!
Відчуття невпевненості з’являється в кожної матері з народженням дитини. Жінка, яка дебютує в новій ролі, часто буває розгублена, невпевнена і навіть перелякана. Зрештою, вона відповідає за малятко, яке вона сама лише вивчає.
Перші тижні, проведені з дитиною, — це для більшості мам важкі, але й чудові та незабутні моменти. Слід пам’ятати, що відчуття розгубленості природньо вписане в цю ситуацію і воно згодом минає.
Піклування про малу дитину — це заняття, якого не можна точно запланувати. Кожен день, проведений з немовлям, приносить несподіванки. Мати хоче, щоб усі її дії мали моментальний ефект. Тим часом кожна дитина розвивається у своєму ритмі, всупереч книжковим зразкам. Усі “інструкції з обслуговування” не спрацьовують. Як тоді дізнатися, як зрозуміти, що найкраще для дитини в цю мить? По-перше, треба прислухатися до себе, до своїх знань та інстинкту. Виховувати дитину згідно зі здоровим глуздом. Варто діяти в згоді з собою, зі своєю інтуїцією. А від родини і близьких вимагати підтримки і допомоги у своїх діях.
Запам’ятайте, що:
— ідеальних батьків не існує;
— ідеальних дітей також не існує;
— не існує способів виховання без сліз;
— в мами є таке саме право на відпочинок, як і в тата;
— іноді бути мамою не дуже приємно;
— але іноді це неймовірна радість!

Як розумно карати дітей?
Може, це звучить не дуже коректно, але правда така, що виховати дітей без покарань — просто неможливо.
Ми вдаємося до різних способів у вихованні своїх чад, що часто виявляються зовсім недієвими. Чому? Тому що в більшості ситуацій ми насправді не діємо розумно, ми просто не знаємо, як подолати проблему. Багато з нас вдається до стародавного способу — шльопанця (за одного битого — десять небитих дають!). А пізніше жаліємо про наш вчинок. Тим більше, що такий метод допомагає вгамувати дитину, але ненадовго. Насправді б’ємо (принижуємо) дитину тому, що не даємо ради своїм емоціям! Це наша безпорадність, яка народжується з того, що ми забагато очікуємо від дитини, забуваємо, що мале не народжується зі всіма вміннями. Воно ще вчиться... А найкраще вчитися на своїх помилках! Тому карати треба розумно.
Найбільш ефективним є метод послідовності, коли дитину не надто нагороджують, ані надто карають. Вистачить дозволити дитині відчути наслідки поведінки, вчинків, щоб вона сама змогла зрозуміти, до чого веде окреслена дія. З часом маленька людина випрацює свої засади, яких буде триматися все життя.
Покарання не можна відтягувати в часі (як прийдемо додому, тоді я тобі покажу!), тому що в дитині зростає непотрібне напруження, яке збільшує страх.
Карати повинна та особа, яка була присутня при поганій поведінці дитини, вона найкраще знає, що трапилося і як за це “нагородити”.
Якщо дитина знервувала тебе, і ти не можеш запанувати над своєю злістю, вийди на декілька хвилин, щоб охолонути. Після того вже без емоцій приймай необхідні дії.
Коли твої діти б’ються або сваряться між собою, то насправді ніколи не знайти, хто почав. Діти хай самі розбираються зі своїм конфліктом. Єдине, чим можна їм допомогти — це просто розвести “бійців”.
Дитина завжди повинна знати, чим вона провинилася.
Покарання не може зачіпати гідність дитини, не може принижувати. Скажіть “це не була добра ідея”. НЕ можна говорити “ти нічого не вмієш добре робити”. Дитині слід знати, що батьки люблять її незалежно від цього, що вона зробить.