Поцілунки підвищують імунітет і продовжують життя

За все своє життя звичайна людина цілується приблизно два тижні. Рекордний поцілунок тривав 30 годин, при цьому повністю знесилив учасників. І не дивно — адже під час поцілунку в організмі відбуваються такі реакції, як при стрибку із парашутом.
Факт перший. Медичний.
Виявляється, з медичної точки зору, здійснювати цей буденний ритуал “чмокання” дуже корисно!
Поєднання губ — це цілий “букет” складних хімічних реакцій. Останні медичні дослідження показали, що тривалий пристрасний поцілунок збільшує пульс до частоти 100 і більше ударів за хвилину і підвищує рівень гормонів в крові настільки, що може продовжити життя людини майже на 1 хвилину. При цьому, під час пристрасного поцілунку витрачається приблизно 6,4 калорії на хвилину.
Разом з тим, на думку психологів, поцілунок заспокоює нервову систему, запобігаючи стресам. Любителі цілуватися, як правило, оптимісти, вони впевнені у своїх силах, швидше досягають професійних і особистих успіхів.
Під час поцілунку ми обмінюємося 9 мг води, 0,7 г альбуміну, 0,18 г органічних речовин, 0,7 мг жирів, 0,45 мг солі! Всі речовини “поцілункового обміну” загалом безпечні, вони полегшують травлення і позитивно впливають на імунітет. Але при цьому не варто забувати, що з поцілунком передаються такі “хвороби закоханих”, як герпес, гепатит А і Б. А ще під час поцілунку від однієї людини до іншої передається 278 різних культур бактерій (95% з них не є небезпечними для здоров’я людини).
Факт другий. Статистичний.
Середня жінка “з’їдає” за рік 2,5 тюбика губної помади. Її постійному сексуальному партнерові також дістається доза гліцеринових “хімікатів” — цілуючись, він за рік споживає 0,7 тюбика губної помади.
Факт третій. Історичний.
Чому люди почали цілуватися один з одним — досі залишається загадкою. Проте зазвичай вважається, що раніше поцілунок був знаком довіри. Дозволяючи іншій людині підійти до себе так близько, люди показували, що вони не бояться її, що цілком їй довіряють.
А ще в первісних племенах вважалося, що під час поцілунку передається сила або частина душі. Якщо вірити медикам, то якась “сила” (наприклад, гормони) передається і справді. Мабуть, первісні люди відчували це інтуїтивно.
У Давньому Єгипті нічого не знали про поцілунки. Можливо, цариця Клеопатра, відома своїми перемогами над чоловіками, так ніколи і не цілувалася по-справжньому.
Римляни на знак вітання цілували очі один одного. Це повна протилежність російській прикметі, за якою цілувати очі — до розлуки.
В середні віки в Італії чоловік, що поцілував дівчину на людях, повинен був обов’язково з нею одружитися. У місті Неаполі закони були найжорстокішими: поцілувавшись на вулиці, можна було потрапити до в’язниці, а то і зовсім позбутися життя, якщо це відбулося на очах високої духовної особи.
Факт четвертий. Пізнавально-географічний.
Деякі народи замінюють поцілунок потиранням носів. У Східній Азії поцілунки як вітання поширені не так широко, як поклони, хоча протягом XX століття європейський звичай цілуватися при зустрічі проник навіть до Японії і Китаю. Ескімоси в умовах арктичної холоднечі бояться під час поцілунків обморозити губи — замість цього вони труться носами, вітаючи один одного. На південному сході Індії замість поцілунку належить шанобливо притиснутися носом до щоки свого візаві і при цьому глибоко зітхнути.
У Японії, про яку ми тільки що згадали, вважається вкрай непристойним цілуватися при свідках. Саме тому ви майже ніколи не побачите поцілунку в японському фільмі. Те, що у всьому світі називається “японським” поцілунком, виконується так: станьте на відстані одного кроку один від одного, нахиліться вперед і, витягнувши губи, торкніться ними губ партнера. Рот не відкривати!
Африканці висловлюють пошану до вождя, цілуючи землю, по якій він ходив.
Найбільше цілуються німці — за день в середньому 3,2 раза у щічку і 1,3 раза дарують один одному еротичні поцілунки.
Подекуди поцілунки вважаються злочином. Так, наприклад, в американському штаті Індіана досі діє закон, за яким “вусатому чоловікові забороняється цілувати людську істоту”. У штаті Коннектікут по неділях заборонено цілувати дружину. А в містечку Седар Рапіді (штат Айова) шериф може заарештувати будь-кого, хто поцілує незнайому людину.
З усіх тварин поцілунок шимпанзе найбільш схожий на людський. Так само цілуються в губи собаки, коні і канадські дикобрази.
Факт п’ятий і останній. Офіційний.
Процес поцілунку має навіть офіційну наукову назву. Наука, що займається вивченням цього інтимного заняття, називається філематологією.
З 1981 року дослідженням природи поцілунку займається Всесвітній комітет охорони здоров’я при ООН.
6 липня святкують Всесвітній день поцілунків, який колись придумали жителі Великобританії. А 20 років тому він був затверджений Організацією Об’єднаних Націй і тепер має статус офіційного.

Полуниця допомагає подужати цілу низку хвороб
Полуниця — апетитна на вигляд і чудова на смак ягода — надзвичайно багата антиоксидантами. Окрім того вона містить багато інших цінних поживних речовин і може ефективно використовуватися для профілактики різних захворювань. Користь полуниці для здоров’я величезна.
Турбота про зір. Основною причиною майже всіх проблем із зором є вільні радикали і дефіцит певних речовин у організмі. Внаслідок вікових змін і браку цих захисних поживних речовин, вільні радикали ушкоджують наш зір — розвиваються сухість очей, дегенерація оптичних нервів, макулярна дегенерація, дефекти зору, наші очі стають уразливі для інфекцій.
Антиоксиданти, такі як вітамін С, флавоноїди, фенольні з’єднання і органічні кислоти, що містяться в полуниці, значною мірою допомагають уникнути цих захворювань. Окрім того, калій, якого багато в полуницях, нормалізує очний тиск.
Артрит і подагра. Дегенерація м’язів і тканин, висихання рідини, що підтримує рухливість суглобів, накопичення в організмі токсичних речовин і кислот (наприклад, сечової кислоти) — ось деякі наслідки дії вільних радикалів, що призводять до артриту і подагри. Полуниця ж, з її запасом антиоксидантів і детоксикантів, очищує організм від шкідливих речовин. У Індії кажуть, що одна денна порція будь-яких фруктів позбавляє від “іржі” суглоби, і особливо це стосується полуниці.
Рак. Вітамін С, фолат, антоціан, кварцетін, кемферол — невелика кількість тих флавоноїдів, що містяться в полуниці. Вони мають чудові протиракові властивості. Щоденне вживання полуниці, як вважається, значно уповільнює зростання ракових клітин.
Функції мозку. Відомо, що у літніх людей погіршується пам’ять. Також вони можуть втрачати контроль над своїми діями. Це відбувається через старіння мозку і нервової системи. Значною мірою винні в тому вільні радикали, що негативно впливають на людський організм. Через вільні радикали тканини мозку починають дегенерувати і нерви стають слабкішими. Полуниця корисна і в цьому випадку. Вітамін С і органічні кислоти, що містяться в полуниці, нейтралізують дію антиоксидантів, а також омолоджують організм. В полуницях також багато йоду, потрібного для нормального функціонування мозку і нервової системи.
Високий тиск. Полуниця багата на магній і калій, які є фективним засобом регулювання кров’яного тиску.
Хвороби серця. Багато клітковини, фолату, повна відсутність жирів і наявність антиоксидантів — все це, в сукупності, утворює ідеальний для здорового серця комплекс, ефективно знижує рівень холестеролу. Полуниця також багата на вітаміни групи В, що також укріплюють серцевий м’яз і сприяють ефективнішій роботі серця.
Інші корисні властивості. Фолат, як відомо, захищає плід в утробі матері від природжених дефектів. Вітамін С ефективно попереджає інфекції і застуду. Фітонутрієнти мають протизапальні властивості.
Отож, насолоджуйтесь полуницею і будьте здорові!

Чому діти поводяться агресивно
Часто б’ється з однолітками, може вдарити маму або бабусю, рве і ламає речі, кричить, лається, погрожує, кривдить тварин. Так, все це — зовнішні ознаки агресивної поведінки. Проте це ще не причина називати дитину агресивною.
Агресія як риса характеру властива не багатьом дітям. У решті випадків за зовні схожою поведінкою може таїтися безліч причин. З ними і потрібно розібратися.
Перш за все, агресія — це реакція на певну ситуацію. Причому ситуацію, негативну для дитини. З одного боку, цю ситуацію важливо побачити і правильно до неї поставитися. Інакше реакція може закріпитися і перетворитися на рису характеру. З іншого боку, не варто робити з агресивної поведінки дитини трагедію. Потрібно пам’ятати про те, що найчастіше така поведінка виявляється в період вікових криз (3-4 роки, 6-7 років, 13-14 років). А значить, швидше за все, благополучно пройде.
Є просте, але дуже важливе розуміння агресії. Агресія — це поведінка, заснована на емоції гніву, злості. Перше питання, на яке повинні відповісти собі батьки: а чи відчувала дитина гнів, коли це робила? Стиснуті кулаки, напружений вираз обличчя, зціплені зуби — ознаки агресії.
Подивіться на річну дитину, що боляче хапає маму за волосся. Часто вона абсолютно розслаблена, а в очах — не гнів, а щира цікавість і азарт. Що зробить мама, як відреагує тато, що скаже бабуся — дитина досліджує світ. Нормальну дослідницьку поведінку маленької дитини часто плутають з агресією.
Дитина потрапляє у великий новий колектив дитячого садка і раптом стає “агресивною”? Найчастіше, це знову дослідницька поведінка. Дитина визначає межі нового простору: чи можна тут кричати або кидати іграшки, а що буде, якщо підбігти і вдарити іншу дитину, а якщо кинути в неї піском і так далі. Стрес може підсилити ці реакції, але справжній гнів чи злість в цей період у дітей трапляється не так часто.
І звичайно, завдання батьків у такому разі — допомогти дитині в її “дослідженнях”. Спокійно, чітко й однозначно відреагувати одразу, коли дитина потягне за волосся або стукне маму кулаком. Суперечлива реакція мами і тата (хтось кричить, а хтось сміється) на цю дію тільки підігріє інтерес дитини і змусить повторювати експеримент знову і знову.
У другому випадку важливо спільно з вихователями допомогти дитині швидше адаптуватися до нових умов дитячого садка. Показуючи і розповідаючи, як правильно спілкуватися з іншими дітьми, як привернути до себе увагу вихователя адекватними способами, чого не можна робити в садку і так далі.
До речі, якщо батьки самі частенько вдаються до агресії, щоб вирішити якусь ситуацію, навчити дитину бути іншою практично неможливо. “Якщо тато бере ремінець, коли я в чомусь винен, то чому мені не можна стукнути цього хлопчика, якщо він робить щось не так?” — думає дитина.

За матеріалами інтернет-видань
Beautyinfo, medinfo
сторінку підготував Степан МОЛЧАН, Рівне.